З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року мільйони українців були змушені залишити свої домівки у пошуках безпеки. За даними ООН, понад 6 мільйонів людей знайшли тимчасовий прихисток у Європі. Попри теплий прийом і підтримку з боку європейських країн, життя українських біженців досі сповнене тривоги, невпевненості у майбутньому та глибокої ностальгії за домом.

🔹 Перші місяці: гостинність і надія

У перші місяці війни Європа виявила безпрецедентну солідарність. Польща, Німеччина, Чехія та інші країни відкрили кордони, надали житло, медичну допомогу, роботу та доступ до освіти. Багатьох українців зворушила щира підтримка місцевих жителів, волонтерів і органів влади.

Однак із часом стало зрозуміло, що війна затягується, а повернення додому — справа не найближчого майбутнього.

🔹 Труднощі інтеграції: мова, робота, житло

Попри те, що європейські країни спростили процедури працевлаштування для українців, багато з них стикаються з такими проблемами:

• Мовний бар’єр — без знання місцевої мови складно знайти високооплачувану роботу.
• Визнання кваліфікацій — лікарі, вчителі, інженери змушені працювати не за фахом.
• Житло — початкова допомога (безкоштовні готелі, проживання в місцевих сім’ях) скорочується, а оренда в містах зростає.

Деякі країни, такі як Польща та Чехія, ввели обмеження на фінансову підтримку біженців, що збільшує економічний тиск на українські родини.

🔹 Психологічний стан: між надією та відчаєм

Найбільший виклик для українців у Європі — це невизначеність.

• Страх за рідних, які залишилися в зоні бойових дій.
• Почуття провини за те, що “втекли”, хоча не мали вибору.
• Ностальгія та депресія — попри безпеку, багатьом бракує дому та звичного життя.

Психологи відзначають зростання тривожних розладів та ПТСР, особливо серед жінок і дітей.

🔹 Діти у вигнанні: втрачене дитинство

Понад 1,5 мільйона українських дітей нині живуть за кордоном. Багато з них:

• навчаються онлайн в українських школах, але мають труднощі з адаптацією до місцевої системи;
• переживають розлуку з батьками, які залишилися в Україні;
• страждають від травм через війну та переїзд.

Попри зусилля європейських країн, повна інтеграція можлива лише за умови стабільності — а її поки що немає.

🔹 Майбутнє: повертатися чи залишатися?

Українці в Європі нині умовно поділяються на три групи:

• Ті, хто планує повернутися одразу після завершення війни — вони підтримують тісний зв’язок з Україною.
• Ті, хто розглядає можливість залишитися — особливо ті, хто знайшов роботу, а їхнє місто зруйноване.
• Ті, хто ще не визначився — їхнє рішення залежить від темпів відновлення України.

🔹 Висновок

Українські біженці в Європі живуть у підвішеному стані — між вдячністю за підтримку та болісною тугою за домом. Війна забрала у них звичне життя, але не зламала дух. Їхнє майбутнє залежить не лише від їхніх особистих рішень, а й від результату війни, відновлення України та політики приймаючих країн.

Поки що мільйони українців мріють лише про одне — повернутися в безпечну і вільну Україну.